Всі переможці чемпіонатів світу з футболу

До 2019 року пройшов 21 чемпіонат світу з футболу. Бразилія вигравала ЧС частіше всіх – 5 разів. Німеччина з Італією на другому місці – по 4 перемоги на світових першостях. Слідом ідуть Аргентина, Франція і Уругвай – по 2 перемоги. Ми розповімо про всі чемпіонів світу: де і в яких умовах грав переможець, кого обіграв по дорозі до чемпіонства і що цікавого відбулося на кожному турнірі.

1930 – Уругвай

Місце проведення: Уругвай.

Збірна Уругваю на ЧС-1930

До першого чемпіонату світу міжнародні футбольні змагання проходили на Олімпійських іграх. Міжнародний олімпійський комітет забороняв професіоналам брати участь в Олімпіаді. ФІФА ж хотіла допускати професійних футболістів, тому в 1928 році на конгресі ФІФА було вирішено провести перший ЧС поза Олімпіади.

На першому чемпіонаті світу зіграло 13 команд, які поділили на чотири групи. Кожен переможець групи виходив в півфінал. Уругвай потрапив в групу з Перу і Румунією. Перший матч пройшов на стадіоні «Сентенаріо» – уругвайці обіграли Перу 1: 0. А через три дні обіграли румун 4: 0. У півфіналі Югославія забила уругвайцями швидкий гол, а в кінці тайму ще один, але його помилково не зарахували. Помилка суддів не вплинуло на результат: матч завершився розгромом югославів 6: 1.

    За два місяці до початку ЧС жодна з європейських збірних не погоджувалася приїхати. У той час з Європи в Уругвай можна було дістатися тільки на кораблі, це займало багато часу, і клубам довелося б відпустити гравців на два місяці. Уругвайці навіть намагалися запросити англійців, які не входили в ФІФА, але ті також відмовили. Тільки після втручання президента ФІФА Жюля Римі на ЧС погодилися поїхати збірні Бельгії, Франції (не основним складом), Румунії і Югославії.

Фінал з аргентинцями був бойовим у всіх сенсах: гра закінчилася з рахунком 4: 2, а на трибунах були чутні постріли після першого гола. У серії книг «Все чемпіонати світу» стверджується, що на вході на стадіон у аргентинських фанатів відібрали 1600 пістолетів. Самі аргентинці запевняли, що все зброю конфіскували ще на кордоні.

1934 – Італія

Місце проведення: Італія.

Збірна Італії 1934 року

На чемпіонаті грало 16 команд. Самій Італії окрему квоту не надали, тоді господарям турніру вона не покладалася. Це був єдиний раз, коли господарі відібрали на домашній ЧС через стикові матчі. У той час в Італії правил Муссоліні: за перемогу в турнірі уряд обіцяв футболістам премію за 20 тисяч лір, за поразку – в’язницю. Італійці так хотіли перемогти, що залучили «оріунді» – гравців італійського походження з Латинської Америки.

Турнір розпочався відразу з 1/8 фіналу – з ігор на виліт. У форматі плей-офф хотіли провести ще перший ЧС, але для 13 команд це було неможливо. 16 команд ж почали з плей-офф, і в 1/8 Італія легко обіграла США 7: 1. Матч 1/4 фіналу з іспанцями закінчився 1: 1. За регламентом того часу, якщо матч плей-офф завершувався внічию, то його перегравали. На наступний день Італія обіграла Іспанію 1: 0. У півфіналі італійці перемогли легендарну австрійську «Вундертім» 1: 0. Про австрійську збірну 30-х років читайте в статті «Історія виникнення і розвитку футболу». У фіналі в додатковий час Італія обіграла Чехословаччину 2: 1 і вперше виграла ЧС.

    Уругвай відмовився брати участь на ЧС через те, що ряд європейських збірних проігнорував ЧС-1930 (приїхали тільки Бельгія, Франція, Румунія і Югославія). Це єдиний раз, коли чемпіон не потрапив на наступний ЧС і відмовився захищати титул.

1938 – Італія

Місце проведення: Франція.

Вітторіо Поццо із Золотою Нікою і збірна Італії 1938 року

Незважаючи на рішення чергувати місце проведення ЧС між Європою і Південною Америкою, на конгресі в Берліні вирішили провести чемпіонат у Франції, а не в Аргентині. Що вилилося в протест аргентинців, які вирішили 20 років не брати участь в європейських ЧС.

В Європі в той час вже проходили бойові дії: в Іспанії йшла громадянська війна, Австрію приєднали до Німеччини і забрали її кращих футболістів.

Італія обіграла Норвегію в 1/8 фіналу (2: 1) і Францію в 1/4 (3: 1). У півфіналі італійці зустрічалися з бразильцями. Бразильська збірна була так впевнена в своєму виході до фіналу, що купила квитки на літак в Париж – місто проведення фіналу. Рейс був тільки один, і полетіти могла тільки одна команда, тому італійці запропонували віддати квитки переможцю, але бразильці не погодилися. Після перемоги 2: 1 збірна Італії вирушила на фінал в Париж на поїзді. У фіналі Італія обіграла Угорщину 4: 2 і виграла другий поспіль ЧС.

1950 – Уругвай

Місце проведення: Бразилія.

Чемпіонати в 1942 і 1946 роках не проводилися через Другої світової війни. На чемпіонаті світу 1950 року в Бразилії зіграла всього 13 збірних – це найменше число команд в історії ЧС поряд з першим чемпіонатом в 1930 році.

На ЧС-1950 вперше грали м’ячем без шнурівки. Його замінили на м’яч з внутрішнім ніпелем.

Для перемоги на ЧС уругвайцями не довелося вигравати всі матчі, один вони зіграли внічию. Справа в тому, що переможець визначався в фінальному груповому турнірі, а не в окремому матчі. Долю чемпіонства вирішив матч з Бразилією. Бразильці передчували перемогу на ЧС: заздалегідь виготовили золоті медалі з іменами гравців і написали переможну пісню в свою честь. Вечірня газета з Ріо-де-Жанейро O Mundo ще до фіналу опублікувала на першій сторінці фото збірної Бразилії з підписом «Це – чемпіони світу», інші газети публікували подібні заголовки, обіцяючи, що бразильці стануть чемпіонами.

    Нападаючий збірної Бразилії Зізіньо розповідав, що ще до фіналу він підписав більше 2000 фотографій з написом: «Бразилія – ​​чемпіон світу».

На стадіоні «Маракана» 16 червня зібралося 174 тис глядачів офіційно, за неофіційними даними стадіон був переповнений і реально гру дивилося 200 тисяч фанатів. Збірна Бразилії забила першою на початку другого тайму, і стадіон почав відзначати: бразильці співали пісні і підривали петарди. На 66-й хвилині Уругвай зрівняв рахунок, і «Маракана» замовкла. «Ця тиша привела наших гравців в жах», – говорив після матчу тренер бразильців Флавіо Коста. Уругвай же вийшов вперед на 79-й хвилині і переміг у фіналі 2: 1. День перемоги над Бразилією став національним святом в Уругваї і відзначається з тих пір щорічно.

    Збірні Мексики і Швейцарії приїхали на ЧС тільки з одним комплектом форми – червоним. Грати в однаковій формі було не можна, тому за допомогою монетки вирішили, хто буде грати в червоному. Мексиканці виграли, але поступилися форму швейцарцям, а самі позичили екіпіровку у «Крузейро» і грали в смугастій біло-синій формі.

1954 – ФРН

Місце проведення: Швейцарія.

Збірна ФРН виявилася в одній групі з фаворитами ЧС – угорцями. Перший матч з Туреччиною німці виграли (4: 1), а ось Угорщини розгромно програли (3: 8). Після поразки від угорців збірної ФРН потрібно було зіграти додатковий матч з командою Туреччини, щоб пройти в плей-офф.

    Розгромна поразка від Угорців у другому турі розлютило фанатів Німеччини. Вболівальники почали писати гнівні листи, які привозили на базу ФРН. Деякі листи, в тому числі з пропозицією повісити головного тренера Зеппа Хербергера, сам тренер прочитав на зборах команди. Після чого збірна ФРН обіграла Туреччину 7: 2.

В 1/4 збірна ФРН обіграла Югославію (2: 0), а в півфіналі – Австрію (6: 1). Фінальний матч проти збірної Угорщини німці виграли, пропустивши два швидкі голи до восьмій хвилині. До 18-й хвилині рахунок був уже рівним, а на 84-й хвилині Хельмут Ран забив вирішальний гол (3: 2), і збірна ФРН здобула перший титул чемпіонів світу.

1958 – Бразилія

Місце проведення: Швеція.

На чемпіонаті світу 1958 року 16 команд поділили на чотири групи. На груповій стадії бразильці не пропустили жодного гола, розгромивши австрійців 3: 0, зігравши внічию з англійцями 0: 0 і обігравши збірну СРСР 2: 0. В 1/4 фіналу бразильці обіграли Уельс 1: 0. Після чого розгромили в півфіналі французів, а в фіналі шведів з однаковим рахунком 5: 2. Цей фінал залишається найрезультативнішим в історії. Чемпіонат світу 1958 року став першим для 17-річного Пеле, який забив два голи у фіналі.

    Це була перша перемога бразильської збірної на чемпіонаті світу з футболу. Бразилія – ​​єдина неєвропейська збірна, якій вдалося виграти ЧС в Європі.

1962 – Бразилія

Місце проведення: Чилі.

Чемпіонська основа бразильців залишилася з 1958 року – на чемпіонат світу в Чилі приїхало 14 діючих чемпіонів. Бразилії не пощастило з жеребкуванням: в її групі виявилися Мексика, Іспанія і Чехословаччина. Збірна Чехословаччини на той момент була бронзовим призером чемпіонату Європи.

Бразильці обіграли Мексику 2: 0 і зіграли внічию з Чехословаччиною 0: 0. Переможець групи визначався в очному протистоянні Бразилії з Іспанією. Іспанці забили першими, але два голи Амарілдо відправили іспанців на четверте місце турнірної таблиці, а бразильців – в чвертьфінал. Бразильці обіграли англійців в 1/4 фіналу (3: 1), чилійців – в півфіналі (4: 2) і Чехословаччину – у фіналі (3: 1). Бразилія стала дворазовим чемпіоном світу, як і Уругвай з Італією.

    У матчі Бразилія – ​​Чилі видалили чилійця Ланду і лідера бразильців Гаррінчу. Після гри видалення Гаррінчі скасували. Справа в тому, що бразильця весь матч бив по ногах чилієць Рохас, в результаті Гаррінча вирішив відповісти на удари і погнався за кривдником, а коли наздогнав – дав легкого стусана. Коли віддалений Гаррінча йшов з поля, йому в голову потрапила пляшка, яку запустили фанати з трибун.

1966 – Англія

Місце проведення: Англія.

Збірну Англії на домашньому ЧС представляло золоте покоління: Боббі Чарльтон, Джефф Херст, Боббі Мур, Гордон Бенкс. Перший м’яч англійці пропустили тільки в півфіналі. Всього ж за чемпіонат Англія пропустила три м’ячі. Англійці вдало виступили в тому числі завдяки нетрадиційної формації «алмаза» 4-1-2-1-2. У цій схемі не було флангових нападників, а гра будувалася через центр поля. Хоча традиційно у збірної Англії завжди були сильні вінгери. Цю англійську команду так і прозвали – «безкрилий диво».

У групі Англія зіграла внічию з Уругваєм (0: 0), обіграла Мексику (2: 0) і Францію (2: 0). У плей-офф збірна Англії обіграла Аргентину (1: 0) і Португалію (2: 1). У фіналі основний час матчу закінчився з рахунком 2: 2. За англійців забили Херст і Пітерс, німці відповіли голами Халлера і Вебера. У додатковий час два м’ячі Херста принесли англійцям перший і єдиний до 2019 року титул чемпіонів світу (4: 2).

Третій гол англійців викликав безліч суперечок, але головний арбітр Готфрід Дінст і лайнсмен Тофік Бахрамов його зарахували. Був гол чи ні, і досі точаться суперечки.

1970 – Бразилія

Місце проведення: Мексика.

Вперше ЧС проходив не в Європі або Південній Америці. Бразилії пощастило: в збірну повернувся Пеле, який після провалу на ЧС-1966 заявив, що ніколи більше не поїде на мундіаль. У групі бразильці обіграли всіх суперників: Чехословаччину (4: 1), Англії (1: 0), Румунію (3: 2). У плей-офф бразильці продовжили впевнено перемагати: Перу (4: 2), Уругвай (3: 1), а в фіналі належало зіграти з італійцями.

Обидва фіналіста вже були дворазовими чемпіонами світу, а триразовий чемпіон повинен був забрати Кубок Жюля Римі на вічне зберігання. Тому мотивація була особливою – не просто виграти ЧС, а стати найбільш титулованою збірної світу і забрати кубок з собою назавжди. Італійці спочатку трималися – команди пішли на перерву за рахунку 1: 1. У другому таймі в італійські ворота влетіло три м’ячі, а бразильці втретє стали чемпіонами світу. За весь турнір Пеле забив 4 м’ячі: три голи в матчах групової стадії і один в фіналі.

    Офіційним м’ячем чемпіонату був Adidas Telstar. Його пошили вручну з 20 білих шестикутників і 12 чорних п’ятикутників.

1974 – ФРН

Місце проведення: ФРН.

Діючі чемпіони Європи, збірна ФРН, показала сильний атакуючий футбол на домашньому ЧС. У складі німців грали головні європейські зірки: Франц Беккенбауер, Пауль Брайтнер, Улі Хенесс, Вольфганг Оверат, Герд Мюллер.

Формат турніру змінили: замість плей-офф команди проводили другий груповий етап з двох груп. Переможці другого групового етапу виходили в фінал, другі місця грали матч за третє місце. На першому груповому етапі збірна ФРН обіграла Чилі (1: 0) і Австралію (3: 0), але програла НДР (0: 1) і посіла друге місце в групі. Завдяки програшу НДР збірна ФРН грала в більш слабкою групі на другому етапі: з Польщею, Швецією та Югославією. У той час як збірна НДР зіграла з Нідерландами, Аргентиною і чемпіонами світу Бразилією.

Збірна ФРН виграла два матчі у другому груповому етапі, а третя гра з Польщею стала по суті півфіналом. Цей матч затримали на півгодини через зливи в Дюссельдорфі, поле було схоже на болото. У складних умовах більше пощастило німцям: Герд Мюллер на 76-й хвилині забив єдиний м’яч.

У фіналі збірна ФРН зустрілася з Нідерландами і пропустила вже на другій хвилині, але відігралася і вийшла вперед ще в першому таймі. Вирішальний м’яч забив Мюллер (2: 1). Німці першими виграли як старий, так і новий кубок світу.

1978 – Аргентина

Місце проведення: Аргентина.

На домашньому чемпіонаті світу 1978 року Аргентина грала без 17-річного Дієго Марадони. Суперниками аргентинців на груповому етапі були Італія, Франція і Угорщина. У перших двох матчах судді «допомогли» аргентинцям. У першій грі видалили двох угорських гравців, після чого Аргентина вирвала перемогу в кінцівці (2: 1). У другому матчі суддя призначив сумнівний пенальті у ворота збірної Франції, а аргентинці знову виграли (2: 1). Третій матч вже нічого не вирішував, і аргентинці програли його італійцям (0: 1).

На другому груповому етапі аргентинці зустрілися з Бразилією, Польщею та Перу. Як і на минулому ЧС, перше місце в цій групі виводило команду в фінал, друге означало матч за бронзу. Аргентинці обіграли Польщу (2: 0) і зіграли внічию з Бразилією (0: 0). Після двох турів Аргентина займала друге місце в групі, а Бразилія – ​​перша, випереджаючи аргентинців лише за різницею забитих і пропущених м’ячів на 1 м’яч.

Бразильці завершили матч останнього туру раніше аргентинців, виграли його (3: 1) і вийшли на перше місце. Щоб випередити бразильців і вийти в фінал, аргентинцям потрібно було обігравати Перу з різницею в 4 і більше м’ячів.

Аргентина виграла у Перу 6: 0, що розлютило бразильців – вони порахували матч договірним. У фіналі Аргентина обіграла Нідерланди (3: 1) в додатковий час. Маріо Кемпес забив два голи, а також віддав гольовий пас на Бертоні. Кемпес отримав «Золоту бутсу», а збірна Аргентини – першу перемогу на ЧС.

1982 – Італія

Місце проведення: Іспанія.

Вперше на ЧС зіграло 24 команди. Італійці з великими труднощами вийшли з першого групового раунду, зігравши всі матчі внічию: з Польщею (0: 0), з Перу (1: 1) і з Камеруном (1: 1). Італія посіла друге місце тільки завдяки тому, що забила два м’ячі, а Камерун лише один. У другому груповому раунді Італія грала з діючими чемпіонами Аргентиною і блискучими бразильцями, які виграли всі матчі в групі із загальною різницею м’ячів 10-2. Італія обіграла Аргентину з 21-річним Марадоною (2: 1). У ворота збірної бразилии три м’ячі забив Паоло Россі, а Італія виграла (3: 2) і пройшла в півфінал.

У півфіналі Россі забив два м’ячі полякам (2: 0), а в фіналі вклався одним м’ячем в перемогу над збірною ФРН (3: 1). Італія втретє виграла чемпіонат світу і наздогнала Бразилію за кількістю кубків.

1986 – Аргентина

Місце проведення: Мексика.

Мексика – перша країна, яка вдруге в історії приймала ЧС. Це був чемпіонат імені Марадони: він перебував на піку кар’єри, і навіть тренер збірної Карлос Білардо залишився біля керма команди на ЧС завдяки втручанню Дієго. На цьому турнірі змінили формат: після групового етапу грали плей-офф з 1/8 фіналу. На груповому етапі Аргентина обіграла Південну Корею 3: 1, зіграла внічию з Італією 1: 1 і обіграла Болгарію 2: 0, що дозволило посісти перше місце в групі.

Голи на ЧС Марадона почав забивати зі стадії 1/4. Дієго забив два м’ячі англійцям і приніс перемогу Аргентині (2: 1). Перший гол був забитий рукою, але суддя цього не помітив. Зате другий гол став кращим голом 20 століття: Марадона почав прохід з м’ячем зі своєї половини поля, а по шляху обіграв усіх суперників і воротаря англійців.

Також два м’ячі Марадона забив бельгійцям в півфіналі. Фінал у збірної ФРН аргентинці виграли з рахунком 3: 2, на 84 хвилині переможний м’яч забив Бурручага. Аргентина в другий і останній раз стала чемпіоном світу.

1 990 – ФРН

Місце проведення: Італія.

На цьому турнірі збірна ФРН в останній раз виступала окремою командою. Восени 1990 року ФРН і НДР об’єдналися, після чого з’явилася єдина збірна Німеччини.

Німці почали турнір з розгрому суперників в групі. Югославію обіграли 4: 1, ОАЕ – 5: 1, і тільки з Колумбією зіграли внічию 1: 1. В 1/8 Нідерланди вирушили додому після голів Клінсмана і Бреме (2: 1), в 1/4 збірна ФРН обіграла Чехословаччину 1: 0, забивши єдиний м’яч з пенальті. Півфінал з англійцями завершився серією пенальті, все чотири одинадцятиметрових німці реалізували, англійці ж не забили два рази і пропустили ФРН в фінал.

У фіналі, як і на минулому ЧС, зустрілися ФРН і Аргентина. Збірна ФРН виграла фінал завдяки реалізованому пенальті на 85-й хвилині матчу. Це перший випадок на ЧС, коли в фіналі був забитий лише один м’яч. Збірна ФРН стала чемпіоном світу в третій раз, а Беккенбауер другим в історії виграв ЧС і як гравець, і як тренер (перший – бразилець Маріо Загало).

1994 – Бразилія

Місце проведення: США.

Збірна Бразилії на трьох попередніх ЧС не проходила далі 1/4 фіналу. У США бразильці на груповому етапі обіграли Росію (2: 0), Камерун (3: 0) і зіграли внічию зі Швецією (1: 1). В 1/8 фіналу Бразилія насилу обіграла США завдяки голу Бебето (1: 0). У чвертьфіналі з Нідерландами все вирішив гол Бранко на 81-й хвилині (3: 2). У півфіналі Бразилія знову грала зі Швецією і перемогла завдяки єдиному голу Ромаріо на 81 хвилині.

У фіналі бразильцям протистояла Італія з Баджо і Барезі в складі. Вперше в фіналі чемпіонату світу пробивали серію пенальті. Вирішальним став промах Роберто Баджо, а бразильці в четвертий раз стали чемпіонами світу.

1998 – Франція

Місце проведення: Франція.

Після відходу легендарного покоління з Жаном Тігана, Жан-П’єром Папеном і Мішелем Платіні у французів почався спад, через якого вони пропустили фінальні стадії двох чемпіонатів світу. На домашній чемпіонат збірна Франції кваліфікувалася автоматично.

Склад на ЧС був бойовим: Фаб’єн Бартез, Лоран Блан, Ліліан Тюрам, Дідьє Дешам, Зінедін Зідан і Еммануель Петі. А також ще молоді Тьєррі Анрі, Давид Трезеге і Патрік Вієйра.

Збірна Франції багато забивала і майже не пропускала. За весь чемпіонат французи пропустили лише два м’ячі: один – на груповій стадії від датчан з пенальті, а другий – в півфіналі від хорватської збірної. З групи французи вийшли з першого місця, вигравши всі три матчі: з ПАР (3: 0), Саудівською Аравією (4: 0) і Данією (2: 1).

В 1/8 фіналу французи переграли Парагвай тільки завдяки золотому голу в додатковий час. У чвертьфіналі збірна Франції пройшла Італію після серії пенальті (Баджо забив, на відміну від фіналу ЧС-1994 але не забив Ді Бьяджо). А з хорватами в півфіналі несподівано два голи оформив захисник Тюрам (2: 1). Ці голи залишилися єдиними в кар’єрі Тюрама за збірну.

У фіналі боротьби не вийшло: французи зім’яли бразильців (3: 0). Двічі забив Зідан, а на 93-й хвилині поставив крапку Петі. Це була перша перемога французів на ЧС.

    Бразильці говорили, що в ніч перед грою у Роналдо був напад епілепсії. Незважаючи на погане самопочуття, «Зубастик» вийшов на поле, але допомогти збірній не зміг.

2002 – Бразилія

Місце проведення: Південна Корея і Японія.

На цьому ЧС корейці дісталися до півфіналу завдяки ряду неоднозначних суддівських рішень, вибивши в плей-офф Італію з Іспанією. Бразильці ж після невдачі на ЧС-1998 приїхали за п’ятою перемогою на мундіалі. Бразилія виграла всі три матчі в групі, обігравши Туреччину (2: 1), Китай (4: 0) і Коста-Ріку (5: 2).

В 1/8 фіналу бразильці обіграли бельгійців 2: 0 завдяки голам Рівалдо і Роналдо. В 1/4 фіналу Бразилія обіграла Англію 2: 1, а вирішальний гол забив 22-річний Роналдіньо. У півфіналі бразильці ще раз обіграли Туреччину завдяки єдиному м’ячу Роналдо.

У фіналі Бразилія обіграла Німеччину завдяки тому ж Роналдо, який двічі засмутив Олівера Кана і подарував Бразилії прізвисько «пентакампеони».

    Пентакампеони – це прізвисько збірної Бразилії з футболу. Бразильці п’ять разів вигравали чемпіонат світу, тому їх стали так називати. Пента – п’ять, кампеони – чемпіони. Пентакампеони – п’ятиразовий чемпіони.

2006 – Італія

Місце проведення: Німеччина.

На чемпіонат світу 2006 року збірна Італії приїхала після скандалу в Серії А, коли «Ювентус» відправили в нижчу лігу через підкуп суддів. П’ять гравців збірної представляли «Ювентус»: Буффон, Каннаваро, Дзамбротта, Каморанезі та Дель П’єро. На ЧС тренеру італійців Марчелло Ліппі вдалося налаштувати колектив: незважаючи на проблеми в Італії, збірна виграла турнір. Італія пропустила лише два м’ячі за весь чемпіонат, повторивши рекорд французів 1998 року. Один гол італійці забили самі собі в матчі проти США на груповій стадії, а другий м’яч пропустили вже в фіналі від Зідана з пенальті.

Італійці вийшли з групи, обігравши Гану і Чехію (2: 0 в обох матчах), а також зігравши внічию з США (1: 1). В 1/8 фіналу Італія насилу обіграла Австралію Гуса Хіддінка завдяки пенальті на 95-й хвилині. В 1/4 італійці без проблем розібралися з Україною (3: 0), а ось в півфіналі з німцями був потрібен додатковий час після 0: 0 в основні півтори години. На 119-й хвилині забив Гроссо, а через дві хвилини крапку поставив Дель П’єро – Італія відправилася в фінал, де її чекала Франція з Зіданом.

Фінальний матч ЧС був останнім для Зідана за збірну Франції. Зідан відкрив рахунок з пенальті, Матерацці рахунок зрівняв, а основний час матчу так і закінчилося – 1: 1. На 110-й хвилині Матерацці спровокував Зідана, француз буцнув італійця в груди, за що отримав червону картку. Уже без Зідана збірна Франції дісталася до серії післяматчевих пенальті, в якій не забив тільки Трезеге, вколотив м’яч у поперечину. Італія ж виграла четвертий ЧС в історії.

2010 – Іспанія

Місце проведення: ПАР.

Іспанці приїхали на чемпіонат світу 2010 року в ранзі чемпіонів Європи, але програли перший же матч групового етапу Швейцарії (0: 1). Після чого обіграли Гондурас завдяки двом голам Давіда Вільї (2: 0) і збірну Чилі (2: 1) – один гол знову забив Вілья, другий на рахунку Іньєсти.

Весь плей-офф іспанці пройшли з переможним рахунком 1: 0, обігравши Португалію, Парагвай, Німеччину і в фіналі Нідерланди. За весь чемпіонат збірна Іспанії пропустила лише два м’ячі на груповій стадії: по одному від Швейцарії та Чилі. У фіналі іспанці забили тільки в додатковий час: на 116-й хвилині відзначився Іньєста.

    На ЧС-2010 провалилася збірна Італії, яка приїхала захищати титул. Італійці встановили антирекорд країни, вперше посівши останнє місце в групі. Суперниками Італії на груповій стадії були збірні Парагваю, Словаччини та Нової Зеландії.

2014 року – Німеччина

Місце проведення: Бразилія.

Збірна Німеччини розпочала чемпіонат світу з розгрому Португалії (4: 0), після чого зіграла внічию з Ганою (2: 2) і обіграла США (1: 0), що дозволило вийти з групи з першого місця. В 1/8 фіналу Німеччина насилу обіграла Алжир в додатковий час (2: 1). В 1/4 фіналу Німеччина обіграла Францію 1: 0 завдяки голу Хуммельс.

Півфінал став повною катастрофою для збірної Бразилії, яка грала без Неймара і Тіаго Сілви. Ще в першому таймі німці відправили в ворота бразильців п’ять м’ячів, а в другому додали ще два. На це бразильці відповіли тільки одним м’ячем на 90-й хвилині. Перемога німців 7: 1 стала найбільшою в історії плей-офф ЧС.

У фіналі з Аргентиною перший і єдиний гол забив Гетце на 113-й хвилині. Збірна Німеччини стала першою європейською країною, яка виграла чемпіонат світу в Америці. Також це була перша перемога об’єднаної Німеччини на ЧС.

2018 – Франція

Місце проведення: Росія.

Франція важко стартувала на груповому етапі, обігравши Австралію 2: 1 завдяки пенальті і автоголу. У другому матчі з Перу французи перемогли 1: 0, а останній матч групової стадії з датчанами став одним з найбільш нудних на чемпіонаті, він закінчився з рахунком 0: 0, який влаштовував обидві команди.

    Чемпіонат світу 2018 року став першим, який пройшов в Східній Європі. А ще це був перший ЧС з використанням системи Відеодопомога арбітрам (VAR).

В 1/8 фіналу Франція програвала Аргентині по ходу матчу 1: 2, але шикарний м’яч Павар повернув французів в гру, яка завершилася в їх користь (4: 3).

В 1/4 фіналу французи обіграли Уругвай (2: 0) завдяки голам Варана і Грізманн. У півфіналі Франція пройшла Бельгію (1: 0). У фіналі французи зустрічалися зі збірною Хорватії. Матч завершився з рахунком 4: 2, а французи вдруге стали чемпіонами світу.

    На ЧС-2018 збірні встановили новий рекорд за кількістю пенальті. Цифра одинадцятиметрових зросла з 18 до 29 за весь чемпіонат. Такий стрибок стався завдяки VAR: судді стали переглядати динамічні моменти в штрафному майданчику і частіше призначали пенальті.

Всі переможці ЧС з футболу

  • 1930 Уругвай
  • 1934 Італія
  • 1938 Італія
  • 1 950 Уругвай
  • 1954 ФРН
  • +1958 Бразилія
  • 1962 Бразилія
  • +1966 Англія
  • 1970 Бразилія
  • 1974 ФРН
  • +1978 Аргентина
  • 1982 Італія
  • +1986 Аргентина
  • 1990 ФРН
  • 1994 Бразилія
  • 1998 Франція
  • 2002 Бразилія
  • 2006 Італія
  • 2010 Іспанія
  • 2014 Німеччина
  • 2018 Франція
Author: Audrey

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *