Найвищі волейболісти

Волейбол – спорт для високих. Наприклад, середній зріст гравців на Олімпійських іграх 2016 року складав 199 см. Але навіть серед волейболістів є гравці, які виділяються своїми габаритами на тлі інших. Розповідаємо про найвищих гравців в історії волейболу.

10. Олександр Волков – 210 см

Олександр Волков народився в Москві в 1985 році. Олександр став займатися волейболом в 11 років.

Уже в 17 років Волков дебютував у російській Суперлізі в складі московського «Динамо». У першому ж сезоні на дорослому рівні він став срібним призером національного чемпіонату. Сезон 2004/05 Волков провів в московському «Промені», але вже в 2006-му повернувся в «Динамо». У складі біло-блакитних Волков грав до 2010 року. За цей час він по два рази виграв чемпіонат і Кубок Росії.

У 2010 році Волков перейшов в італійський клуб «Кунео». Росіянин провів в чемпіонаті Італії за все один сезон, але встиг виграти Кубок і Суперкубок країни. У 2011-му Волков повернувся в чемпіонат Росії. Він підписав контракт з казанським «Зенітом», в складі якого три рази виграв чемпіонат країни, а також переміг у Лізі чемпіонів в сезоні 2011/12.

У 2015 році Волков пішов з «Зеніту». В останні роки волейболіст часто міняв команди і встиг пограти за «Урал», «Газпром-Югру», московське «Динамо», санкт-петербурзький «Зеніт» і «Динамо» з Соснового Бору. У квітні 2020 року Волков повернувся в казанський «Зеніт».

Олександр дебютував у збірній Росії в 2005 році. Головні досягнення Волкова в національній команді – перемога на Кубку світу в 2011 році і золото Олімпійських ігор в 2012 році.

Волков міг не поїхати на Олімпіаду в Лондоні. За шість місяців до Ігор Олександр переніс операцію на коліні, після якої не встиг повноцінно відновитися. Волков вирішив брати участь на турнірі, незважаючи на ризик ускладнень. Волейболіст відчував біль під час ігор, а лікар команди кожен день откачивал з коліна гравця 30-40 мл рідини. Незважаючи на травму, Волков виходив в стартовому складі збірної у всіх матчах плей-офф і виграв з командою золото.

9. Марчін Мозжонек – 211 см

Марчін Мозжонек народився в 1985 році в польському місті Ольштин. Марчін виступав на позиції центрального блокуючого і був лідером в різних юнацьких командах.

До 19 років Мозжонек грав в нижчих дивізіонах. У 2004 році він дебютував в чемпіонаті Польщі в складі команди з рідного міста «АЗС Ольштин». Мозжонек став лідером клубу і в 2007 році отримав виклик в збірну Польщі. У 2008-му він перейшов в «Скру» – один з найсильніших польських клубів. У складі команди Мозжонек три рази поспіль виграв золоті медалі чемпіонату Польщі.

У 2012 році Мозжонек перейшов в польський клуб Закс, в 2014-му – в турецький «Халкбанк», в складі якого став віце-чемпіоном Туреччини. У 2015 році він повернувся до Польщі, підписавши контракт з клубом «Купрум». З 2016-му Мозжонек перейшов в «ресов». Марчін завершив кар’єру в 2020 році.

У складі збірної Польщі Мозжонек став чемпіоном Європи в 2009 році і чемпіоном світу в 2014-му. Але найуспішнішим турніром для Мозжонека став Кубок світу 2011 року. Тоді Польща виграла срібло, поступившись першим місцем збірної Росії. Мозжонека визнали найкращим блокуючим турніру. Всього волейболіст провів у складі національної команди 242 матчу.

8. Роберт Кромм – 212 см

Роберт Кромм народився в 1984 році в німецькому місті Шверін. Батько Роберта був волейбольним тренером, але не змушував сина займатися спортом. Кромм пішов в секцію тільки в 14 років. Через високого зросту Кромм стали використовувати на позиції центрального блокуючого. Роберт захопився тренуваннями і став професійним волейболістів.

У 2003 році Кромм дебютував в чемпіонаті Німеччини у складі клубу «Берлін». У 2004-му він допоміг команді виграти золоті медалі турніру. У 2005-му Кромм переїхав до Італії і став грати в місцевому національній першості. До 2010 року Кромм виступав в чотирьох італійських клубах: «Модені», «Падуї», «Перуджі» і «Вероні». Ці клуби були середняками чемпіонату і не домагалися серйозних успіхів.

У сезоні 2010/11 Кромм грав у російській Суперлізі за уфимський «Урал». За підсумками сезону команда посіла лише 10-е місце. У 2011 році Кромм повернувся в чемпіонат Італії, підписавши контракт з «Вероною». У 2012-му він став гравцем «Берліна», в якому починав кар’єру. У складі команди Кромм ще п’ять разів виграв чемпіонат Німеччини. Волейболіст закінчив кар’єру після сезону 2017/18. Вболівальники «Берліна» визнали його одним з кращих гравців в історії команди.

7. Артем Вольвіч – 213 см

Артем Вольвіч народився в 1990 році в Нижньовартовську. У 6 років Артем став займатися боротьбою, але вже через рік перейшов до волейбольної секцію. У дитинстві Вольвіч не відрізнявся високим зростом і грав на позиції зв’язуючого. У підлітковому віці тренери стали використовувати його в якості центрального блокуючого.

У 17 років Вольвіч дебютував в чемпіонаті Росії у складі ніжневартовського клубу «Югра-Самотлор», аутсайдера турніру. Вольвіч закріпився в основному складі і в 2009-му році перейшов в уфимський «Урал». У «Уралі» у Вольвіча були проблеми з дисципліною. Артем зловживав алкоголем, не дотримувався режим і набрав зайву вагу. Вольвіч так і не закріпився в складі команди і в 2011 році перейшов в новосибірський «Локомотив».

Перехід в «Локомотив» позитивно позначився на кар’єрі гравця. Вольвіч почав відповідальніше ставитися до тренувань, схуд і став одним з лідерів команди. У сезоні 2011/12 він допоміг «Локомотиву» виграти Кубок Росії і був визнаний кращим блокуючим «Фіналу шести».

    «Фінал шести” – формат проведення вирішують стадій деяких волейбольних турнірів. Шість команд діляться на дві групи по три учасники, в рамках яких грають один з одним. Дві кращі команди з кожної групи виходять в плей-офф, переможець якого стає чемпіоном турніру.

У сезоні 2012/13 Вольвіч виграв у складі «Локомотива» волейбольну Лігу чемпіонів. У 2016 році він перейшов до казанського «Зеніт», за який грає до сих пір. У складі «Зеніту» Вольвіч по два рази виграв Лігу чемпіонів і чемпіонат Росії, ставав володарем Кубка і Суперкубка Росії. У 2017 році Вольвіч переміг на Клубному чемпіонаті світу.

Вольвіч дебютував у збірній Росії в 2013 році. У складі національної команди він перемагав на чемпіонатах Європи 2013 і 2017 років. На Олімпіади 2016 року збірна Росії зайняла четверте місце. Вольвіча визнали найкращим блокуючим турніру.

6. Леандро Віссотто – 214 см

Леандро Віссотто народився в 1983 році в бразильському місті Сан-Паулу. У дитинстві він займався різними видами спорту, але найкраще у нього виходило грати в волейбол. Тренери використовували Леандро на позиції діагонального.

У 16 років Віссотто дебютував у другій за значимістю бразильської лізі в команді «Фламенго». До 2006 року він грав в чемпіонаті Бразилії за чотири різні команди, але не виграв жодного титулу. У 23 роки Віссотто поїхав до Європи і підписав контракт з італійським клубом «Топ Воллей Латина». У 2007-му Леандро перейшов в «Трентіно», де домігся основних успіхів в кар’єрі.

У сезоні 2007/08 Віссотто набрав 484 очки і став кращим бомбардиром чемпіонату Італії. У сезонах 2008/09 і 2009/10 він двічі виграв Лігу чемпіонів. Це були перші трофеї Віссотто в кар’єрі.

У 2010 році Леандро пішов з «Трентіно» і часто міняв клуби. За останні 10 років він грав в чемпіонатах Бразилії, Італії, Росії, Південної Кореї і Японії. У 2018 році Віссотто підписав на даний момент останній контракт з бразильським клубом «Фанвік». У сезоні 2018/19 37-річний Віссотто вперше в кар’єрі став чемпіоном бразильської Суперліги.

За збірну Бразилії Віссотто дебютував в 2001 році. У 2010 році Леандро став чемпіоном світу, в 2011-му – володарем Кубка світу, а в 2012-му виграв срібло Олімпійських ігор.

5. Станіслав Дінейкін – 215 см

Станіслав Дінейкін народився в 1973 році в місті Вдячний в Ставропольському краї. У дитинстві Станіслав з батьками переїхав в Сургут, де став займатися волейболом. У 1993 році Дінейкін підписав перший професійний контракт в кар’єрі, ставши гравцем «Динамо» з Московської області. У 20 років Дінейкін дебютував в чемпіонаті Росії. У 1994-му він перейшов з «Динамо» в ЦСКА, але не став основним гравцем «армійців».

У 1995 році Дінейкін підписав контракт з Сургутским «Самотлор», в якому розкрився і став одним з кращих гравців чемпіонату. У сезоні 1995/96 він виграв бронзові медалі чемпіонату Росії і отримав виклик в збірну. Першим турніром Дінейкіна в національній команді стала Світова ліга. За результатами змагання його визнали найкращим атакуючим гравцем.

У 1998 році Дінейкін поїхав в бразильський клуб «Олімпікус», а в 1999-му перейшов в італійську «Парму». Незважаючи на відмінну гру Дінейкіна в клубі, головний тренер збірної Росії Геннадій Шипулін не взяв гравця на Олімпіаду 2000 року. Пізніше Шипулін зізнався, що це рішення було помилковим.

З 2002 по 2004 рік Дінейкін грав за італійський «Сіслей». За цей час він двічі поспіль виграв чемпіонат Італії, став володарем Кубка і Суперкубка країни. У 2004-му Дінейкін повернувся в російську Суперлігу, підписавши контракт з московським «Динамо». У наступні роки Станіслав часто міняв клуби. Він встиг пограти за «Динамо-Янтар», «ГУВС-Динамо», «Локомотив-Белогорье» і «Іскру». У 2012 році Дінейкін завершив кар’єру і став тренером в системі московського «Динамо».

3-4. Олександр Кімерія – 216 см

Олександр Кімерія народився в 1996 році в Москві. У дитинстві батьки відвели Олександра в центр додаткової освіти «Олімп». Кімери ходив в різні гуртки та секції. Найбільше йому подобався волейбол.

У 18 років Кімерія дебютував у Вищій лізі «Б» в складі «Динамо-Олімп» – фарм-клубу московського «Динамо». У 2013 році Олександр в складі юніорської збірної Росії виграв золото на чемпіонаті Східно-Європейської зональної асоціації. Кімерова визнали найкращим гравцем команди на турнірі.

У 2014 році Кімерія дебютував в Суперлізі за «Динамо», але не закріпився в складі біло-блакитних. У 2015 році він пішов з клубу і змінив кілька російських команд. Зараз Кімерія грає за «Факел» з Нового Уренгоя.

    Через свого зростання Кімерія потрапив в курйозну ситуацію в 2017 році. Олександра зняли з рейсу авіакомпанії «Перемога». Кімерова висадили, тому що він не зміг сісти на своє місце. Волейболіст не помістився в кріслі і намагався пересісти на інше місце, що було заборонено правилами авіакомпанії. Кімери посварився зі стюардесою і був змушений зійти з літака.

3-4. Кей Ван Дейк – 216 см

Кей Ван Дейк народився в 1984 році в нідерландському місті Ренкюм. Хлопчик з дитинства відрізнявся високим зростом, тому батьки віддали його в волейбольну секцію.

Ван Дейк дебютував в чемпіонаті Нідерландів в 2003 році. У 2004-му він отримав виклик до національної збірної і брав участь в Олімпійських іграх. Нідерланди посіли тільки 9-е місце на турнірі. Ван Дейк був резервістом і став одним з двох гравців команди, які не набрали жодного очка.

У 2005 році Ван Дейк перейшов в бельгійський клуб «Грін’ярд», за який грав три роки. На цьому відрізку Ван Дейк виграв чемпіонат Бельгії і двічі перемагав в Кубку країни.

У 2008 році Ван Дейк пішов з «Грін’ярда». За останні 12 років він виступав в 15 командах, часто переходячи з одного клубу в інший по ходу сезону. У 2020 році Ван Дейк підписав контракт з китайським клубом «Тяньцзінь».

2. Олексій Казаков – 217 см

Олексій Казаков народився в 1976 році в Набережних Челнах. У дитинстві він займався футболом, хокеєм, баскетболом, плаванням і дзюдо. У волейбольну секцію Казаков прийшов тільки в 11 років, коли на цьому наполіг батько. Спочатку Олексію не подобалися тренування. Він часто їх прогулював. На Казакова вплинув його перший тренер, який прищепив йому любов до гри і змусив відповідально тренуватися.

У 16 років Казаков перейшов в спортивну школу волейбольного клубу «Іскра» з Одинцово. У 17 років він дебютував за головну команду в Суперлізі. Поступово Казаков закріпився в складі і став одним з лідерів команди.

У 1998 році Казакова визнали найкращим волейболістів Росії. У 1999-му він перейшов в «Модену», в складі якої став чемпіоном Італії. З 2002 по 2004 рік Казаков грав за ще один італійський топ-клуб – «Трентіно».

У 2004 році Казаков повернувся в «Іскру». Більше волейболіст не виїжджав за кордон і грав тільки в російських клубах: «Нафтовику», новосибірському «Локомотиві», московському «Динамо», «Уралі», «Зеніті» і «Білогір’я».

Казаков дебютував у національній збірній в 1996 році. Протягом 14 років він був основним блокуючим команди. Зі збірною Росії Казаков виграв 16 медалей на різних турнірах. Вищими досягненнями в кар’єрі волейболіста стали перемога на Кубку світу в 1999 році і срібло Олімпіади в 2000 році.

Казаков завершив кар’єру в 2014 році і став тренером. З 2017 року він починає працювати в тренерському штабі «Білогір’я».

1. Дмитро Мусерський Дмитро Олександрович – 218 см

Дмитро Мусерський Дмитро Олександрович народився в 1988 році в місті Макіївка в Донецькій області. У 8 років Дмитро став займатися волейболом, а в 14 років переїхав до спортивного інтернату в Харкові. Спочатку у Мусерський Дмитро Олександрович не було чіткої позиції на майданчику. Тренери використовували його в якості догравальника, діагонального і блокуючого. Тільки в 20 років він остаточно став блокуючим.

    Універсальність допомогла Мусерський Дмитро Олександрович у фіналі Олімпійських ігор 2012 року. Росія програвала Бразилії 0: 2 за сетами. Тренер росіян Володимир Алекно зважився на ризикований крок – перевів Мусерський Дмитро Олександрович на позицію діагонального. Хід спрацював. Високий Мусерський Дмитро Олександрович атакував з краю сітки, і бразильські блокують не могли його стримати. Росія переламала хід матчу і перемогла з рахунком 3: 2. Мусерський Дмитро Олександрович став найрезультативнішим гравцем зустрічі (31 очко) і забив вирішальний м’яч.

У 2005 році на одному з молодіжних турнірів Мусерський Дмитро Олександрович зауважив тренер «Локомотива-Білогір’я» Геннадій Шипулін. Він покликав гравця в команду і став підводити його до основного складу. У 2006 році Мусерський Дмитро Олександрович дебютував в Суперлізі і поступово став лідером белгородцев. Дмитро грав за «Локомотив-Белогорье» до 2018 року. Разом з командою він став чемпіоном та дворазовим володарем Кубка Росії. Також Мусерський Дмитро Олександрович вигравав Лігу чемпіонів і Клубний чемпіонат світу. У 2018 році волейболіст перейшов в японський клуб «Санторі Санбёрдз», за який виступає до сих пір.

У збірної Росії Мусерський Дмитро Олександрович дебютував в 2010 році. У першому ж матчі він набрав 13 очок – найкращий результат в команді. У складі збірної Росії Мусерський Дмитро Олександрович став володарем Кубка світу в 2011 році, переміг на Олімпіаді в 2012 році і чемпіонаті Європи в 2013 році. Також Мусерський Дмитро Олександрович двічі вигравав Світову лігу – в 2011 і 2013 роках. Дмитро не перемагав лише на одному міжнародному турнірі – чемпіонаті світу.

Бонус: Вутичай Сук Сала – 222 см

Першу сходинку в нашому рейтингу міг зайняти таїландський центральний блокуючий Вутичай Сук Сала. Його зріст – 222 см. Сук Сала не отримав перше місце в топі, тому що ніколи не грав за національну збірну і виступає в нижчій лізі.

Author: Audrey

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *